Про хвороби спадкова геморагічна телеангіектазії (хвороба Рандю-Ослера-Вебера) в засобах масової інформації з’явилося безліч повідомлень після 1994 р. Саме в цей час були опубліковані результати декількох масштабних досліджень, під час яких було вивчено причини, механізми розвитку хвороби, клінічна картина і варіанти її лікування.
Зміст статті:
За даними досліджень до 1994 року хвороба Рандю-Ослера-Вебера (докладний лікування і симптоми розглянемо в статті) зустрічається з частотою 1 випадок на 50 000 населення, за результатами 1994 р. – 1 випадок на 16 500. Швидше за все, причиною такої розбіжності є можливість використання нового обладнання в підтвердженні хвороби.
Факт! В даний час вважається, що кількість хворих цим захворюванням збільшується. Але важливо відзначити, що це не кількість хворих збільшується, а кількість зареєстрованих випадків хвороби Рандю-Ослера. Зараз у клініках першого і другого рівня медичної допомоги є велика кількість сучасної техніки, яка допомагає припустити і підтвердити правильний діагноз.
Симптоми хвороби Рандю-Ослера
Захворювання Рандю-Ослера – це спадкова патологія, яка передається від батьків дитині. Хромосомний дефект порушує гістологічна будова стінки кровоносних судин, що викликає їх ламкість і підвищує ризик кровотечі.
Синоніми хвороби Рандю-Ослера:
- Геморагічний ангіоматозі.
- Геморагічний діатез судинного генезу.
- Вроджена геморагічна телеангіектазії.
- Захворювання Рандю-Ослера-Вебера.
- Синдром Ослера.
- Дисемінований гемангиоматоз.
Хвороба передається як аутосомно-домінантне захворювання. Цей тип спадковості підпорядковується законам генетики Менделя і означає, що якщо один з батьків хворий, патологія в 50% випадків передасться і проявитися у його дітей. В інших випадках діти будуть здорові. Якщо хворіють обоє батьків, захворювання проявитися у всіх випадках.
У керівництві «Діагностика хвороб внутрішніх органів» А. Н. Окороков присвячує даному захворюванню цілу главу. У ній йдеться про дослідження, які були проведені для вивчення не тільки причини, але і клінічної картини хвороби. Згідно з результатами дослідження 1994 р McDonald і Shovlin встановили, що генетичний дефект, який призводить до захворювання, лежить в 9-ій хромосомі в локусі OWR1 (9q33-34). А ось Chovlin в 1997 р проводив ще одне дослідження, результати якого показали, що дефект лежить ще і в області 12-ї хромосоми 12q (локус OWR2), відповідний рецепторамTGF-β.
Гістологічне обґрунтування спадкової телеангіектазії
У нормі судинна стінка складається з шарів:
- Ендотеліальний.
- Еластичний.
- М’язовий.
- Фіброзний.
У кожному вигляді посудини вираженість окремо взятого шару різна. Наприклад, в артеріальних судинах, які витримують велике кров’яний тиск м’язовий і еластичний шар найбільш виражені. Вени представлені в рівній мірі фіброзним, еластичним і м’язовим шарами. Артериола має тільки м’язовий шар, а венула фіброзний. Капіляр є самим незахищеним посудиною нашого організму, адже він має тільки ендотелій.
В основі формування захворювання лежить неспроможність м’язового і еластичного шару всіх кровоносних судин організму. Судини складаються практично з одного ендотелію і оточені пухкою сполучною тканиною. Саме у місцях анастомозів між венулами і капілярами з’являються самі слабкі ділянки, які розширюються під тиском крові.
Слабкість стінки судини призводить до появи:
- Телеангіектазії – стійке розширення дрібних судин, яке не має запальну природу.
- Артеріовенозні шунти – пряме сполучення вен і артерій без включення більш дрібних судин. Така патологія призводить до порушення трофіки тканин в ділянці, яка кровопостачається за рахунок цих судин.
- Аневризма – стійке мішковидне розширення судини в одному місці.
Саме формування телеангіектазії в місці переходу капіляра у венулу і є характерною ознакою хвороби. Зазвичай ще розвивається патологія і ендотеліального шару судин, що супроводжується накопиченням лейкоцитів і гістіоцитів навколо судин. Також порушується утворення сосочків шкіри і потових залоз та волосяних фолікулів.
Підвищений ризик кровотеч у хворих Рандю-Ослером викликаний ламкістю судин, але в 1998р вченими Endo, Маміуаи Niitsu було помічено порушення утворення тромбоцитів. Так як відсоток таких хворих був занадто малий, цей факт не стали вносити до діагностичний критерій хвороби, але скидати його з рахунків не стали.
Клінічна картина хвороби Рандю-Ослера-Вебера
Зовнішні ознаки захворювання Вебера часто виникають в ранньому шкільному віці і проявляються в кілька етапів:
- Початковий – на тілі невелика кількість дрібних плям незапального характеру, які мають неправильну форму.
- Проміжний – плями поступово збільшуються і починають приймати паукообразную форму.
- Вузловий – діаметр розширення судин досягає 5-7 мм і виступає над рівнем шкіри.
В залежності від розташування судинної зірочки її колір може змінюватися від червоного до темно-синього.
Діагностичний факт! Діагностичним критерієм дефекту шкіри є його зникнення при натисканні на нього. Цей метод добре відомий як «диаскопия». Суть методу в розпізнанні судинного або запального характеру плями на шкірі. Звичайним прозорим склом на пляму натискають. Якщо воно зникло, значить, дефект судинного характеру, якщо немає – запального. При хворобі Рандю-Ослера на шкірі виникають дефекти судинного характеру, які зникають при натискуванні.
Самим небезпечним клінічною ознакою захворювання «Спадкова геморагічна телеангіектазії» є кровотеча. Воно може бути різна локалізації і супроводжуватися:
- Синцями на шкірі.
- Крововиливами в очному яблуці.
- Невеликою кількістю свіжої крові в калі.
- Кров’ю при чищенні зубів.
- Кровотечею з носа.
- Кров’ю в мокроті при кашлі або чханні.
- Червоною кров’ю в блювотних масах.
З-за втрати хоч і невеликої кількості крові, але постійно, людина починає відчувати загальні ознаки хвороби:
- Втома.
- Сонливість.
- Запаморочення і непритомність.
- Шум у вухах і «зірочки» перед очима.
- Почастішання серцебиття і задишка.
- Симптоми стенокардії.
Перераховані вище загальні симптоми мають обґрунтування:
- Порушується трофіка тканин, що призводить до гіпоксії і голодування клітин.
- Нестача кисню призводить до прискорення кровообігу.
- Патологія судин серця викликає ознаки кисневого голодування клітин серцевих клітин, що викликає симптоми стенокардії.
Діагностичні критерії захворювання
Симптоми, які можуть свідчити про наявність хвороби Рандю-Ослера:
- Часті носові кровотечі – 90%.
- Запальні захворювання легенів– 5-30%. В розширених артеріо-венозних анастомозах нижніх відділах легень відбувається застій крові, що призводить до застою у малому колі кровообігу і розвитку запальних процесів. Це проявляється як задишка, ціаноз, кровохаркання. Хронічна гіпоксемія призводить до повторного підвищення кількості еритроцитів(гипоксемический еритроцитоз), що проявляється як згущення крові.
- Шлунково – кишкові кровотечі в 20% випадків виявляють себе у віці 40-50 років. Частіше це кровотеча із шлунка, але в 10% випадків кровоточить товста кишка, що може бути помилково розцінене як геморой, рак або поліпоз.
- Порушення роботи головного та спинного мозку безпосередньо пов’язані з судинною патологією, яка іноді купірується хірургічним шляхом.
- Цироз печінки виникає в 1-2%. Його причиною стає саме порушення трофіки органу, але такий висновок є більше припущенням, так як хворі часто приймають велику кількість медикаментів і виключити токсичний медикаментозний гепатит не можна.
Найчастіше діагноз виставляється після тривалого й болісного лікування симптомів захворювання різними способами. Лише завдяки докладному збору анамнезу захворювання і життя, ретельному огляду тіла пацієнта можна припустити наявність хвороби Рандю-Ослера-Вебера. Для підтвердження можливого діагнозу необхідно зробити лабораторні та інструментальні методи діагностики.
Результати лабораторних досліджень:
- Клінічний аналіз крові – анемияили вторинний еритроцитоз на тлі зниження сатурації кисню в крові,тромбоцитопенія (рідко).
- Біохімічний аналіз крові – недостатність заліза (вторинна залізодефіцитна анемія), порушення електролітного складу крові.
- Проби на згортання крові – час згортання крові підвищений (рідко).
- Загальний аналіз сечі – еритроцити в сечі (при наявності кровотечі в сечостатевій системі).
Результати інструментальних методів дослідження:
- ЕФГДС – ознаки розширення судин слизової оболонки верхнього відділу травної системи (ротова порожнина, стравохід, шлунок, ДПК).
- Колоноскопія – телеангіектазії на слизової товстого кишечника.
- Бронхоскопія – аневризми і судинні зірочки на слизовій оболонці дихальних шляхів (застосовується рідко).
Іноді роблять цистоскопію (огляд сечовидільних шляхів) та діагностичні лапароскопічні операції, але ці методи дуже травмаопасны, тому для підтвердження захворювання з метою не провокувати виникнення кровотечі дані методи не застосовуються або застосовуються, але вкрай рідко.
Оптимальним методом огляду судин внутрішніх органів є КТ або МРТ з контрастом, який дозволяє візуалізувати всі аномальні судинні сплетення в організмі.
Способи лікування хвороби Рандю-Ослера
В даний час у світі існує 2 виду лікування будь-якого захворювання:
- Патогенетичне лікування – спосіб боротьби безпосередньо з синдромами прояви хвороби.
- Етіологічне лікування – спосіб боротьби з головною причиною захворювання.
Так як причина захворювання криється в генетичному коді кожної клітини людського організму, в практичній медицині ефективним виявляється тільки патогенетичне лікування. Воно складається з декількох пунктів:
- Профілактика кровотеч.
- Підтримання кислотно-лужного та електролітного стану організму.
- Хірургічне висічення великих дефектів судин.
- При необхідності зміцнення стінки великих судин (аорти).
- Купірування гострих станів: кровотеча, задишка, напад стенокардії, запаморочення, втрата свідомості.
Особливості лікування хворих синдромом Ослера
Лікування носових кровотеч краще не здійснювати за допомогою тугих тампонад носових ходів, так як це призводить до травмі дрібних судин і тільки погіршує становище.
При кровотечі з дрібних судин застосування місцевих кровоспинних засобів є малоефективним (Тромбін, Лебетокс).
Кращим кровоспинну засобом є 5-8% Амінокапронова кислота, яка при зрошенні слизової і шкіри діє швидко і тривало. Після зупинки кровотечі необхідно застосувати місцеві загоюють препарати (Пантенол) для загоєння рани.
Профілактика кровотеч складається з:
- Обмежень у занятті травматичними видами спорту та дозвілля.
- Підтримання кров’яного тиску на нормальному рівні (110/70 – 120/80 мм. рт.ст.).
- Попередження запальних процесів в організмі.
- Прийом вітамінів і мікроелементів в необхідній кількості.
- Обмеження стресових ситуацій.
- Обмеження і строгий контроль прийому розріджують кров препаратів (антикоагулянти).
В залежності від тяжкості перебігу хвороби призначають лікарські засоби:
- Глюкокортикоїди (Преднізолон 4-8 мг на добу) як протизапальний засіб.
- Антиоксиданти-для зміцнення судин і виведення продуктів обміну (Аскорутин, Вітамін Е).
- Препарати заліза (Ферумлек) для лікування залізодефіцитної анемії.
- Прийом великої кількості води для поповнення рідини (Єсентуки, Регідрон).
В наш час етіологічне лікування спадкової геморагічної телеангиоэктазией неможливо, але є шанс за допомогою новітніх технологій і розробок можна знайти ефективний спосіб. Завдяки сучасним методикам корекції ДНК у клітині в даний час можна запобігти розвитку захворювання у плода на ранніх термінах внутрішньоутробного розвитку або до моменту зачаття.
На даний момент вкладено велику кількість грошових коштів на вивчення і розробку ефективних варіантів генотерапії захворювання. У будь-якому випадку генотерапія спадкової геморагічної телеангіектазії це єдиний крок у майбутнє без цього смертельного захворювання, причиною якого стала помилка ДНК статевих клітин. Весь світ сподівається, що людство скоро дізнається, ніж лікувати хвороба Рандю-Ослера