лелека місто Дубровиця лелека
Головна сторінкановинидовідкагерб містаоб'явиФото-відео альбомконтакти
 
 

Інформаційней партнер

 

ЗА МАТЕРІАЛАМИ КОНФЕРЕНЦІЇ:

"Життєустрій народу, державна влада та патріотизм в Україні"

Частина перша

 

Після проголошення незалежності україни її правляча верхівка так захопилася державотворенням, що не помітила ті зміни життєустрою, що загрожують самому існуванню українського народу. Підставою для такої постановки проблеми місця українського народу в сучасному світі є демографічна катастрофа, яку переживає українське суспільство періоду незалежного розвитку країни. З 1 січня 1993 року до середини 2008 року населення україни скоротилося з 52,2 млн. Осіб до 46,2 млн. Осіб, його втрати склали 12 %, тобто як після великої війни. Нещодавно голова верховної ради україни в.м. Литвин під час візиту на луганщину констатував: «країні потрібні «народозберігаючі програми», тобто національною ідеєю україни має бути те, як зберегти свій народ» [1, с. 2]. За умов збереження існуючих демографічного тенденцій сфера патріотизму в україні різко скорочується. Автори концепції національно-патріотичного виховання громадян україни обґрунтували значення патріотизму в житті суспільства. «у сучасних історичних умовах патріотизм виступає гарантом існування і продуктивного функціонування суспільства, зміцнення його культурно-творчого потенціалу, духовного розвитку складових його особистостей, встановлення конструктивної взаємодії між усіма народами в рамках світового співтовариства. Згасання патріотизму – ознака кризи соціуму, його штучне руйнування – шлях до ліквідації народу. Цим і визначається пріоритетність патріотичного виховання в загальній системі відтворення громадянина україни» [2, с. 368]. Осмислення проблеми впливу державної влади на стан патріотизму громадян в україні знаходимо у творах окремих дослідників, які аналізують співвідношення понять «батьківщина» та «вітчизна». В.І. Воловик привертає увагу до результатів соціологічних досліджень, які відображають негативні оцінки державної влади з боку громадян, «дають підставу зробити висновок про те, що більшість народу україни сьогодні не має своєї вітчизни» [3, с. 172-173]. За даними соціологічних досліджень 2004 р., 16,3 % респондентів «представляють тих із наших співгромадян, кому державна влада безсумнівно створила комфортні умови, які відчувають себе благополучно, достатньо забезпечені, а тому виявляють вдячність до влади. Вони мають не лише батьківщину, але й вітчизну. Вони, так би мовити, «стопроцентні патріоти», оскільки об’єктивно готові захищати не лише свою батьківщину, але й відповідний державний лад, свою вітчизну. Такого роду «стопроцентні патріоти» і приблизно в такій же малій кількості є сьогодні і в інших країнах, які утворилися на території колишнього радянського союзу після його розвалу. Природно, є там і співгромадяни цих країн, так би мовити, з «урізаним патріотизмом». Батьківщина у них є і вони її готові захищати, а ось що стосується вітчизни, то тут та ж проблема: як захищати те, чого у людей немає?» [3, с. 173]. Повністю поділяючи підхід В.І. Воловика щодо залежності патріотизму від державного устрою, доводиться констатувати, що вплив державної влади на стан патріотизму в україні залишається малодослідженою проблемою. Мета статті – дослідження впливу державної на життєустрій народу як чинник формування патріотизму. Автори концепції національно-патріотичного виховання громадян україни теж розглядають патріотизм як явище, яке пов’язане із поняттями «батьківщина» і «вітчизна». «патріотизм – це глибоке усвідомлення, переживання своєї єдності з батьківщиною, свого укорінення з її існуванням, які б конкретні політичні форми вона не приймала. Він виступає справою честі та совісті кожної людини, його внутрішнім покликанням та відчуттям відданості своїй вітчизні»

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dubr.org.ua з 2009 року!