лелека місто Дубровиця лелека
Головна сторінкановинидовідкагерб містаоб'явиФото-відео альбомконтакти
 
 

Інформаційней партнер

 

ЗА МАТЕРІАЛАМИ КОНФЕРЕНЦІЇ:

"Життєустрій народу, державна влада та патріотизм в Україні"

Частина друга

 

Поняття «життєустрій» зустрічається в літературі, але у філософських словниках його поки що не знайти. В словнику С.І. Ожегова воно означає «створення будь-кому нормальних умов життя, побуту» [4, с. 167]. Уточнення поняття «життєустрій» вимагає подолання обмеження його змісту, зумовленого пасивним «створення будь-кому», і розширення його змісту активним «створення будь-ким». Окрім того, уточнення змісту поняття вимагає визначення факторів, які характеризують життєустрій. Більш глибоким за сутністю і змістом уявляється наступне поняття. Життєустрій – це система забезпечення нормальних умов життя, яка є результатом життєдіяльності людей і відображена сукупністю факторів, серед яких визначальними є: 1) цілеспрямована суспільна діяльність особистостей; 2) взаємодія соціальних суб’єктів у процесі реалізації своїх потреб та інтересів; 3) нагромадження соціального досвіду і соціальних цінностей; 4) формування суспільних відносин і соціального капіталу; 5) забезпечення соціальної безпеки життєдіяльності з допомогою соціальних норм та інших засобів; 6) реалізація різноманітних проектів з використанням різних ресурсів; 7) забезпечення умов для реалізації процесу суспільного відтворення. Оскільки явище життєустрою виявляє «систему забезпечення нормальних умов життя», то головним і системоутворючим для життєустрою будь-якого соціального суб’єкта є процес суспільного відтворення, зумовлений глибинними, необхідними, внутрішніми зв’язками факторів, які формують означену систему. На нашу думку, саме процес суспільного відтворення являє собою сутність життєустрою. Очевидно, процес формування життєустрою відображається відтворенням форм життєдіяльності, в його основі лежить суспільне відтворення, складовими якого є: 1) відтворення людини; 2) відтворення виробництва та споживання; 3) відтворення виробничих відносин і соціальної структури; 4) відтворення політичної системи суспільства; 5) відтворення умов існування соціуму (техносфери); 6) відтворення соціокультурної сфери; 7) відтворення способу життя соціальних суб’єктів. Усі ці відтворювальні процеси залежні від системи державного устрою, від державної влади та її політичного курсу. Порівняльний аналіз цих відтворювальних процесів дозволяє співставити радянський і пострадянський життєустрій. Відтворення людини безумовно характеризується перевагою радянського періоду над пострадянським. В. Андрущенко аналізує демографічні зміни в україні в післявоєнний період після того, як народ залікував рани війни. «протягом 30 років, від перепису 1959 р. До перепису 1989 р., населення республіки збільшилося на 9,6 млн. Чол. І дійшло до 51,7 млн. Україна перебувала на шостому місті в європі за кількістю населення після росії, німеччини, італії, великої британії та франції. Однак, зіставлення переписів свідчить про те, як разюче зменшувався приріст населення (у тис. Чол.): 1959-1970 рр. – 5258; 1970-1979 рр. – 2248; 1979-1989 рр. – 1862. … внаслідок зниження народжуваності і зростання смертності населення неухильно і різко скорочувався природний приріст. У 80-х роках природний приріст перестав забезпечувати просте відтворення поколінь. Україна опинилася перед загрозою депопуляції – абсолютного скорочення чисельності народонаселення. Причини зниження народжуваності і збільшення смертності населення були різноманітними, проте найбільшою мірою на погіршення демографічної ситуації впливала економічна незабезпеченість населення. Роки «застою» характеризувалися стрімким зростанням міського населення. За 1965-1985 рр. Воно збільшилося в україні з 19,9 до 33,2 млн. Чол. Сільське населення за ці роки скоротилося з 22,6 до 17,6 млн. Чол. Кількість сіл в україні зменшилася більш як на 2 тис. Виїжджала з сіл переважно молодь, внаслідок чого вікова структура самодіяльного сільського населення вкрай погіршилася. Середньорічна чисельність колгоспників, які працювали в громадському господарстві, знизилася з 6,4 до 3,9 млн. Чол. Якщо в 1960 р. Сільські жителі становили половину населення україни, то в 1985 р. – тільки третину» [5]. Як бачимо демографічні процеси в урср мали суперечливий характер, але вони були лише однією з передумов демографічної кризи. Демографічні втрати незалежної україни, які оцінюються демографами більше як у 6 млн. Осіб, є не просто показником кризи, вони є показником демографічної катастрофи. До 2050 р. В україні, за прогнозами фахівців оон, населення зменшиться до 26 млн. Осіб, за оцінкою українських демографів – до 36 млн. Осіб, але при цьому вони визнають, що третину його становитимуть вихідці з країн азії та африки. Отже, процес відтворення людини відображає кризу життєустрою в сучасній Україні.

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dubr.org.ua з 2009 року!